пророк – Михайло Лермонтов

З тих пір, як вічний судія
Мені дав всевідання пророка,
В очах людей читаю я
Сторінки злоби і пороку.

Проголошувати я став любові
І правди чисті навчання:
У мене всі ближні мої
Кидали скажено каміння.

Посипав попелом я главу,
З міст втік я жебрак,
І ось в пустелі я живу,
як птиці, даром божої їжі;

Завіт вічного зберігання,
Мені тварина покірна там земна;
І зірки слухають мене,
Променями радісно граючи.

Коли ж через гучний град
Я пробираюся похапцем,
Те старші дітям говорять
З усмішкою самолюбивої:

«Дивіться: ось приклад для вас!
Він гордий був, не ужився з нами.
Дурний, хотів запевнити нас,
Що бог говорить його устами!

дивіться ж, діти, йому:
Як він похмурий і худий і блідий!
дивіться, як він нагий і бідний,
Як зневажають всі його!»

Оцініть:
( Поки що оцінок немає )
Поділіться з друзями:
Корній Чуковський