Тараканіще

Частина перша

їхали ведмеді
На велосипеді.

А за ними кіт
Задом-наперед.

А за ним комарики
Жоден партнер vozduşnom.

А за ними раки
На кульгавий собаці.

Вовки на кобилі.
Леви в автомобілі.

зайчики
У трамвайчику.

Жаба на мітлі ...

Їдуть і сміються,
пряники жують.

Раптом з підворіття
страшний велетень,
Рудий і вусатий
Та-ра-кан!
тарган, тарган, Тараканіще!

він гарчить, і кричить,
І вусами ворушить:
“стріляти, не поспішайте,
Я вас миттю проковтну!
Проглочу, проковтну, не помилую”.

звірі затремтіли,
У отетеріли.

Вовки з переляку
Skushali інший інше.

бідний крокодил
жабу проковтнув.

sloniha, вся дрожа,
Так і села на їжака.

Тільки раки-забіяки
Чи не бояться бою-бійки:
Хоч і задкують назад,
Але вусами ворушать
Я кричу гігантський usatomu:

“Не кричіть і не ryči,
Ми і самі вусачі,
Чи можемо ми і самі
ворушити вусами!”
І тому ще далі позадкували.

І сказав Гіпопотам
Крокодилам і китам:

“Хто лиходія не боїться
І з чудовиськом битиметься,
Я тому богатирю
Двох жаб подарую
І ялинову шишку завітаю!”

“Чи не боїмося ми його,
велетня твого:
ми зубами,
ми іклами,
Ми копитами його!”

І веселою юрбою
Звери кинулися в бой.

але, побачивши вусаня
(Місяці і місяці і місяці!),
Звірі дременули
(Місяці і місяці і місяці!).

по лісах, по полях розбіглися:
Тарганів вусів злякався.

І закричав Гіпопотам:
“Що за сором, що за сором!
Гей, бики і носороги,
Виходьте з барлогу
І ворога
на роги
Підніміть-ка!”

Але бики і носороги
Відповідають з барлогу:
“Ми ворога б
На роги б.
Тільки шкура дорога,
І роги нині теж
не дешеві”,

І сидять і тремтять
під кущика,
За болотними ховаються
купинами.

Крокодили в кропиву
Забилися,
І в канаві слони
Схоронилися.

Тільки й чути,
Як зуби стукають,
Тільки й видно,
Як вуха тремтять.

А лихі мавпи
підхопили валізи
І швидше за щодуху
Nautek.

Я акула
Увильнула,
Тільки хвостиком махнула.

А за нею каракатиця -
Так і задкує,
Так і котиться.

Частина друга

Ось і став Таракан
переможцем,
І лісів і полів повелителем.
Підкорити звірі вусатому.
(Щоб йому провалитися,
проклятому!)
А він між ними походжає,
Позолочене черево погладжує:
“Принесіть-но мені, звірі,
ваших діточок,
Я сьогодні їх за вечерею
з'їм!”

бідні, бідні звірі!
виють, ридають, ревуть!
У кожній барлозі
І в кожної печері
Злого обжору клянут.

Та й яка ж мати
Чи погодиться віддати
Свого дорогого дитини -
ведмедика, volčonka,
слоненка, -
Щоб неситу опудало
бідну крихту
замучило!

плачуть вони, вбиваються,
З малюками навіки
прощаються.

Але одного разу вранці
Priskakala кенгуру,
Uvidala USACE,
закричала зопалу:
“Хіба це велетень?
(Ха-ха-ха!)
Це просто тарган!
(Ха-ха-ха!)

тарган, тарган,
таракашечка,
Жідконогая
kozyavoçka-bukaşeçka.
Чи ж варто вам?
Чи не прикро вам?
Ви - зубасті,
Ви - ікласті,
А малявочке
поклонилися,
А Козявочка
підкорити!”

злякалися бегемоти,
Zašeptali: “Що ти, що ти!
Іди-но ти звідси!
Як би не було нам лиха!”

Тільки раптом з-за кущика,
Через синього ліску,
З далеких з полів
прилітає Воробей.
Стриб та стриб
Незважаючи на те, далеко гнилої,
Nemo-Ріки-далеко гнилої!

Взяв і клюнув Таргана,
Ось і немає велетня.
Відділ гігантські dostalosâ,
І вусів від нього не осталося.

Це до роботи, к-працювати
Вся звірина сім'я,
Прославляют, вітають
Удатного Горобця!

Осли йому славу по нотах співають,
Козлы бородою дорогу метут,
барани, барани
Стукають у барабани!
Syči-труба
тимчасово замінений несвітними буй!

Граки з каланчі
кричать!
Летючі миші
На даху
хусточками махають
І танцюють.

А слониха-чепуруха
Так танцює хвацько,
Що рум'яна місяць
У небі затремтіла
І на бідного слона
стрімголов впала.

Ось була потім турбота -
За місяцем пірнати в болото
І цвяхами до небес прибивати!

Оцініть:
( 3 оцінки, середнє 3.67 з 5 )
Поділіться з друзями:
Корній Чуковський
залишити коментар